Чорна

Пліснява

Анастасія Соколик, 19

Студентка Львівської Національної Академії Мистецтв

Той шторм переживань, та буря емоцій обернеться
в рядки слів

Зміїний погляд ,
Відсвічуючий сірувато-зеленим у темряві
Смолисто карі очі, лисиці
Крізь ту ж темряву з кликастою посмішкою

Змія вмостивша своє холодне, розписане тіло
На грудях лисиці.

Все здається теплим
Або навіть гарячим,
Хоча це все лише
Абстрактна ілюзія
Яка розсипиться
На сніжний холодний ранок...

Я буду твоєю француженкою,
нічною коханкою
З того російського роману,
Який ти читав.
Я буду писати твої портрети,
Ти будеш писати мені вірші.
Я буду курити ті тонкі сигарети,
Струшуючи їх в Кришталеву попільничку.
Буду танцювати босоніж по кімнаті
під звуки фортепіано.
Ти будеш знімати з мене плаття
поки я Вічно п'яна.
Я прокинуся в твоєму ліжку,
Забувши що було вчора.
Я боюся самотності,
Я боюся бути одна дома

Так хочу кохання, А кохати не можу. Так хочу любові, А любити не хочу. Так хочу пожити, А сил то немає. Так хочу любити, Та ніхто не зважає.

Засмучена, сильно п'яна
я обережно питаю,
обіймеш мене,
після пляшки
червоного вина.
Благаю, тримай мене міцно,
До хрускіту кісток,
так щоб м'язи зводило.

Не можу, палаю !
Все кипить бурлить
темніє в очах
Голови не покидає
З розуму сходжу
Я вже не можу

Музика у голові дзвенить,
Твої руки на моїх грудях,
Бігають по всьому тілу
Відчуваю себе гарною,
бажаною, може навіть любимою?
Або коханою
Я ж цього хотіла?
Напевно не знаю...