суха_глина

Юро Кам, 20

Студент Львівського державного коледжу
декоративного і ужиткового мистецтва
імені Івана Труша

Те, що не було сказано- було написано

прогрес(z)чудес

така тепла стала п'ятниця
аж розквітла моя сорочка
коли мені такий очікуваний
і дуже важливий потрібний
твій д з в і н о к
спинив бісове бажання
натиснути на курок
це було спасіння
бо смерть мені тоді була
така б л и з ь к а
невже не бачиш
ти - володар мого серця
і дар мені з неба
розганяєш
залишки крові
по моєму слабкому тілу
зашиваєш
р а н и
і даєш
найсильнішу енергію
неймовірну насолоду
це як повернення до раю
знаєш
ти мені зразок
найдорожчий самородок
не вистачає зірок
для опису твого таланту
ти викликаєш
в мене нову сторону
і руйнуєш
с т і н у
знайомиш
з свіжою фарбою
кольору чуда
це прощання
з сухістю
д я к у ю

"Нова романтика", 14.09.2020

гроза

грім попадає в ритми
гостре світло - тихе ефективне
тобі - краще в плані помсти
коли підеш в гості
і відбудеш на його горі
я буду ховати крила у тіні
плаща щоб непропали
ці силуети вікна
буде постійний дощ і дим
маскувати сльози
коли вже дім високо
небачить око так далеко
де тепло й тісно
стіни - міцні
назовні - простір і холод
сніг залишить слід
і нестрах мені голод
є кілька ягід
на кінці тяги до зірки
і є сила щоб її збити
і ріка тече під міст
і припливе цей пліт
як дозрілий плід
що аж вийде піт
коли новий світ
відкриє до крові
інший зір на ніч
і ти ніяк неуявиш собі
як це мене хоче
відкинути від себе
бо коли твої теплі руки
тримають моє це холодне
червона павутина прогресує
я шліфую шипи на серці
у всій можливій швидкості
і нехай шкідливій але повір
це цього вартує для спокійних снів
і пошуку руху комфорту щоб знайти
свободу тиші - суку найгустішого туману
і тепер скажи ти мені
хто я тобі

"Кровосток", 03.01.2021

Храм

у храмі грандіозному
високі стелі
де розвинені - напівнагі
застигли колись хижі
поламані у русі риссю
плюють в дощі
як спостерігають губи наглі
у помаді та без черги
тут де я стою
це зліва - рідко сиджу
кути світять спокусливі
тіні часто відкидають білизну
і бувало монахи спліталися
в палкому поцілунку
і співав хор що є сили
щоб не чути було справжнього
і я читав уважно
ось цю кишенькову книгу
зі знаком перевернутим
і відкритим ротом
поки невидимим словом
і ріжучим поглядом
і розумію що мені пора
немає мені тут місця
осел мене чекає
і відкриті парадні двері

"Самопросвітлення", 19.12.2020